дуже шкода, коли люди відходять... а особливо молоді.

…і чуда не сталося…

спи спокійно, старший „Брате”, qzzaargh.

…от до чого цей… Morrison.

Фьодор Міхалич, прийми співчуття!
 

Michael Jackson has sold more than 750 million records including 8 multiplatinum albums, 13 No.1 singles and 47 tracks to hit the Billboard Charts. Arguably It was in 1982 when he made his mark in pop history with the launch of his album Thriller, it has sold more than 45 million copies to date. His albums are now riding up the Charts around the world.

But which is your favourite? We've collected his discography of solo albums together for you vote. The Winning album will be immortilised for eternity with Michael (where he belongs) in the Tweeterwall of fame.

VOTE FOR YOUR FAVOURITE MICHAEL JACKSON ALBUM NOW!
 

У вихідні колона байкерів Бориспільською трасою поверталася зі зльоту на Тарасовій горі. Несподівано їм назустріч вилетіла чорна Chery.

Перший байкер від зіткнення ухилився, троє інших зіткнулися з автомобілем. У результаті один мотоцикліст загинув від удару об легковик, другий – у «швидкій», третій опинився на лікарняному ліжку.

Один із загиблих – український режисер кіномонтажу Андрій Санін.

Окрім байкарів від зіткнення постраждали і водій іномарки, і четверо її пасажирів. Утім, за словами медиків, травми були неважкими і їх вже виписали додому.

“Ми їхали колонною, - розповідає байкер Геннадій. - Я йшов першим. Швидкість не перевищувала 80 км/год, оскільки ми чекали приятеля, який мав нас наздогнати. Думаю, аварія відбулася через те, що жінка-водій вирішила обігнати маршрутку і виїхала на зустрічну смугу. І це при тому, що на цій ділянці взагалі не можна обганяти!” 

Як розповів ще один потерпілий байкер, за кермом Chery знаходилася циганка років 45-50. У її доньки через декілька тижнів намічалося весілля, і майбутній зять дав тещі покататися на машині. Тепер автомобіль, утім, як і мотоцикли, відновленню не підлягає.

Як повідомили у ДАІ Київської області, за фактом аварії порушено кримінальну справу.

постiйна адреса статтi:
http://kiev.unian.net/ukr/detail/354

Від себе:
Спи спокійно, Друже.
Спасибі долі за знайомство та спільну роботу над „Стусовим колом”.

За кількістю роботи і не знав, що сталося.

Пухом земля... 
...ми так і не познайомилися.
 

Цікаво складається, або закономірно. На пости щоденні, радісні, буденні, новинні, пам’яткові ніколи не вистичає часу, або навіть надхнення. Так минулий тиждень, який був проведений у Львові, проведений якісно, не знайшов місця тут… хоча, може колись…

Стається непоправиме і спрацьовує перезагруження системи, оновлення свідомості та особистого співвідношення з часом. Це нагадування часто називають заскарузлим „переоцінкою цінностей”.

Водій 62 маршрута автобуса. Коли ще водії давали здачу за оплату проїзду він вмів керувати животом.

Дуже колоритна особистість. Його колорит любили кінорежисери, коли в Україні ще знімали кіно.

Він один з перших, хто вивозив постраждалих під час Чорнобильської трагедії… і залишився єдиним зі своєї робочої бригади.

Учора він поєднався з предками, друзями, сином…

Спи спокійно, дядя Вітя. Пухом Тобі земля.

Він зник десь з 12 на 13-те і досі від нього ні „гу-гу”…

Де Ти, мій зовсім новий друже? Сподіваюся, що з Тобою усе гаразд…

і Ти у хорошій компанії.

На дзвінки Ти не відповідаєш…

Сьогодні вже 24-те…

Спроби налагодити з Тобою контакт навіюють лише сум та передчуття втрати.

Як це сталося? Чому?

Якщо до завтра не відгукнешся мені доведеться офіційно визнати поразку…

Не хотілося б!
 

Вітаю усіх з Днем незалежності!

Сподіваюся, що все ж будемо Незалежними, а не Незалежуватися!

Давненько не зазирав на сторінку улюбленої групи. Сьогодні вихідний: день байдиків та військового параду…

Новина опустила з лінивого неба на землю. Все стало на свої земні місця.

Мій щоденник дуже малий, але все частіше у ньому пости з тегами R.I.P.

Що це? Чому так? Час замислитися? Вікове?

Пухом Тобі земля, ЛіРою! Дуже прикро… і група вже не буде такою…

я дуже не хотів прокидатися сьогодні...
не відповідав на телефонні дзвінки...
коли повідомили, що він помер з моїх уст вирвалося прикре „бля”...
згадував його стоячи у душі... намагався згадати... 
перша затяжка, яку я зробив разом з ним, ще перед школою? 
прохання не говорити українською в колі його „русанавскіх” друзів?
знущання над маленьким Максимом було найвеселіше з пригаданого...
він весело сміявся прихрюкуючи!
він був молодшим на рік... і стільки встиг натваріть...

я не бачив його років з 15... ні: більше...
і от його нема, а я вперше зустрівся зі смертю народженою синдром придбаного іммунного дефіцита...

Спи спокійно, мій незнайомий брате.
Пухом Tобі земля.