Дико вымотан, но счастлив. И хромаю ко всему.

В поезде. Пью чай с лимоном.
Скоро спа-ать.

В моем доме, в моей крепости, в моей уютном и тихом убежище появился страшный враг!
Теперь мне нет покоя ни днем, ни ночью.
Он забежал из-под двери и нырнул под сервант. И сидит теперь там, сволочь такая. Муж стучал по всем поверхностям, но выманить его оттуда не смог.
Поставили какой-то специальный клей, пожертвовав кусок МОЕГО сыра. Если оно утром туда залепится и я его увижу - я умру.
Бррррррррррррр, как я их боюсь!!! Откуда только взялся?
Все, завтра же идем за котом.
Я вам не говорила, но у нас есть кошка. Она пришла к Руфаду однажды ночью, еще до моего приезда, и плакала под дверями. Руфад ее взял к себе, накормил, она освоилась и признала наш дом своим. Правда, Руфад не знал, ни какого она полу, ни возраста. Приехав, я наметанным глазом определила, что это девочка, и что ей около 2 недель, так как видно, что глазки только-только открылись, а кушать не маму она почти еще не умеет. Мы посоветовались с ветеринаром (он, кстати, подтвердил мои догадки насчет возраста), и он порекомендовал нам отдать ее назад маме-кошке еще недели на две на докормку.
Так что кошка у нас есть, но она еще пока не у нас. Однажды, уже вернув ее маме, мы шли по улице, а она сидела одна и плакала. Когда мы прошли мимо, она к нам кинулась, как будто узнала, и давай жаловаться, что потерялась и не знает, где ее мама. Руфад присел рядом с ней, а она сразу по одежде взобралась ему на плечо как попугайчик, и так мы носили ее по всем дворам в поисках  гулящей матери. Дальше одного двора она не захотела никуда идти, спрыгнула с руфадовых рук и стала метаться туда-сюда, зовя маму. Мы покис-кисали, и где-то из глубины двора отозвалась взрослая кошка. Наша девочка радостно замяукала и побежала к маме. Вот такая она у нас самостоятельная и умненькая.
И завтра настала пора ее вернуть в дом. Враг услышит ее запах и больше не вернется.
А пока я сижу и трясусь от страха. Муж обещает меня охранять, но мне все равно страшно - справится ли? Тем более, что он этого врага явно всерьез не воспринимает :(
Как спать-то теперь?!

Кроме основного события этого дня - МедиаКампа, и связанных с ним мероприятий и встреч (Медианекстеры, встреча была песней! Мы таки все - одна команда!), вчерашний, и сегодняшний день - прошел под яркой звездочкой теплых встреч. Саша sbks, Гномушка, Аленка - мне в душе становится тепло от одной мысли, что у меня есть такие друзья.

Саша, твои слова и пожелания мне очень важны. Спасибо!

продовжуючи вечір гарної музики



via kryviec

Увидал у друга пост, касающийся классической музыки – и это напомнило мне то, что уже давно хотел сделать, но как-то забывал за суетой. Несколько движений пальцем, пара минут – и вот уже из колонок на моём столе струятся великолепные переливы Баха. В исполнении Альберта Швейцера



Музыка такая, что слёзы наворачиваются на глаза… его пальцы нажимали на клавиши в далёком 1935… а я слушаю сейчас.

И это всё за краткое время, не выходя из комнаты, не вставая со стула! Я уже не говорю о предыдущих поколениях, но мог ли я сам представить такое лет 20 назад, когда зачитывался в детстве фантастикой о «всемирном информатории»? мог ли я подумать, что я сам буду жить в Будущем? Вот за это я и люблю Сеть.

Разумеется, на каждого, скачавшего Баха, приходится, вероятно, как минимум десяток тысяч скачавших разных киркоровых и «лесоповалов»… ну и пусть… так всегда было.

Каждый берёт по своему разумению. И я благодарен, что могу взять своё :0)

7 листопада о 15.00 в рамках ХІІ Київського міжнародного книжкового ярмарку «Медвін: Книжковий світ-2009» відбудеться презентація казкової сатиричної трилогії «Байки $мутного Vремени» постійного автора «ТК» Сергія Цигіпи.
Ще в рукопису друга книга трилогії увійшла до шорт-листу конкурсу «Євро формат-2008», який очолював відомий письменник Андрій Курков. Вступне слово до неї написав перший Президент України Леонід Кравчук.
«Байки $мутного Vремени» - номінант на престижну міжнародну літературну премію «Русский Букер-2009».

В Украине есть литература.

Сережа Цыгипа живет в городе Новая Каховка.
Он придумал фестиваль "Рок н ролл Таврический".
О нем и о его фестивале можете почитать в нете.

Вчора в аеропорту Івано-Франківська Віктор Ющенко та Олександр Лукашенко взяли участь у нараді з керівництвом області: головою облдержадміністрації Миколою Палійчуком, головою обласної ради Ігорем Олійником, заступниками голови ОДА – Юрієм Бодоряком, Тарасом Парфаном, Василем Гладієм, Олегом Коржаком, міським головою Івано-Франківська Віктором Анушкевичусом, іншими посадовими особами. На нараді обговорювалася ситуація щодо подолання захворюваності на грип та ГРВЗ у регіоні.

Новина та коментарі

Сабж. В качестве премии за победу в бубе я получил 3g модем от Киевстара и 100 грн на пополнение.
Приятный подарок и полезная вещь в хозяйстве.
Надо отдать должное- сразу встала на моей семерке, без сучка без задоринки все сама поставила и запустилась.
Только одна проблема- для выбора доступна только сеть Киевстар, сеть Утел (через которую киевстар предоставляет 3ж) блокирована.
Подумал что дело в балансе- пополнил тут же подаренной 100 картой. Нифига.
Проверил на всякий случай в телефоне-та же фигня.
С 5 раза дозвонился в Киевстар. Оказываеться, в пакете с 3ж модемом они подарили обычную сим карту без поддержки 3ж.
И активировать не неё кго нельзя....
Понятное дело, что мобильный интернет на скорости едже уже давно не актуален.
Есть резерный пиплнет, занчительно быстрее ежда....
Узнал что можно сделать с этим.
Теперь передо мной диллема:
- Идти в Киевстар, покупать (вроде бы не дорого) 3ж карту, перекидывать на неё деньги с этой карты, теряя при этом рублей 5
- Заплатить баксов 10 и разлочить модем, потом взять какой то пакет о утела.....
-Забить на это и продолжать юзать Пиплнет, пусть не 3ж но не самый медленный.
Что посоветуете?

Я ревнива, да. До чортиків...

Шукав якось необхідну для одного шкандалю на одному форумі літературознавчу книжку за прізвищем автора, а Гугль, язви його хоч в один з його тисяч серверів, все підсовував мені статті й сайти про моряків. Я навіть подумав, що проти мене застосовано новий алгоритм ранжування результатів пошуку, так званий "поведінковий таргетинг".

Ну знаєте, "Бігун" таке практикує. Запитаєш хоча б раз у житті "шини зимові" на Рамблері, і до кінця світу читатимеш на всіх сайтах, де є "Бігун", лише рекламу автомобілів, бо ці розумники записали в скрижалях, що ти автомобіліст, а ти неіякий не шофер, а літератор, шини шукав для достовірного фактажу в детективі про Аніськіна, але дурному роботу вже ніц не доведеш. Про моряків я шукаю часто, але Гугль в такому прямолінійному жлобстві до того помічений не був. А тут я аж засумнівався.

Начебто і прізвище не дуже розповсюджене, і автор серед українських літературознавців досить відомий і цитований, але - жодного натяку. Замість нього Гугль мені все моряків підсовує. І яких моряків. Останнього гардемарина Росії якогось -  випускника Морського кадетського корпусу, що відійшов у кращий світ  лише в 1995 (ого!), якісь підручники з суднових двигунів внутрішнього згорання та теорії будови судна, якісь згадки про джазмена капітана Колбасьєва (так, саме той з "Ми з джазу"), секретаря спілки (їхньої) Леоніда Соболєва, який написав про Федю з наганом, і т.д., до єдиного вірменського адмірала Ісакова включно. Коли в Гуглі виліз знайомий мені сайт Віктора Конецького (бо який же колишній моряк не бував на сайті Конецького хоча б раз у житті), я не втримався і пішов на того останнього гардемарина подивився на фото під час якогось збіговиська "клубу веселих капітанів" у Конецького.
Судячи з розмірів келиха, з якого причащалися капітани, це справді був дуже веселий клуб.




Потім я оговтався й продовжив пошуки необхідної мені книжки. Бо я шукав аж ніяк не блискучих морських офіцерів у кітелях з золотими ґудзиками, а твір одного маркововчкознавця - якогось дядька у вишиванці під сірим професорським піджачком і стереотипному пенсне над шевченківськими вусами.

Згадки про цього шановного пана-професора можна знайти на будь-якому сайті, присвяченому Марку Вовчку. Ось, наприклад.

3.Лобач-Жученко Б. Марко Вовчок. – К.,1987.
4. Лобач-Жученко Б. Марко Вовчок як прототип Анни Одинцової з роману І.Тургенєва «Батьки і діти» // Рад. літ-знавство. – 1989. - №3. – С.65-70.

6. Листи Марка Вовчка: У 2-х тт. / Упоряд. Лобач-Жученко Б., Дорошкевич В. – К., 1984.
7. Лобач-Жученко Б. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. – К.,1983.

Дуже гарні й загальновідомі книжки (ви ж не сумніваєтеся, що я їх усі прочитав ще коли писав курсову з Марка Вовчка, еге ж?), в яких межу між детективом і літературознавством дуже важко провести.

А потім мені нарешті потрапила на очі фотографія отого професора в піджачку. Ну, без вусів, але типовий професор, з шотландською борідкою замість вусів. Я придивився і зрозумів, що натрапляв весь час на одну й ту ж людину. І мої уявлення про українських літературознавців далекі від істини.



Людина ця - Борис Борисович Лобач-Жученко, онук письменниці Марка Вовчка, випускник Морського кадетського корпусу, один з перших морських авіаторів у світі, письменник і історик літератури.

ЗІ. Якщо кого цікавть, для якого шкандалю потрібна була книжка, то шкандаль називався "Проблема авторства текстів Марка Вовчка" - столітній холівар українського літературознавства :)

Photographer: Henri Cartier-Bresson "Just Plain Love" (2001)

Гарно так,
мазками, виведене,
з режисером
знято,
з думками всередині,
ідеєю мистецтва
ДИВИТИСЯ,
ЧУТИ
і ВІДЧУВАТИ.
impressed.

його портфоліо на magnumphotos

http://en.wikipedia.org/wiki/Henri_Cartier-Bresson
http://www.henricartierbresson.org/index_en.htm

http://sumno.com/article/misto-sontsya/

Щодо співрозмовника про Харків сумнівів не було апріорі: про столицю Слобожанщини мав розказати один із її найвідоміших мешканців — поет, прозаїк, публіцист Сергій Жадан.

Привет
Доброго времени суток товарищи!
Чтение чужих смсок это конечно бред, НО вот определение местонахождения телефона это технически возможно
система тта же что и в автомобильных GPS навигаторах только тут поиск идет по GSM стандарту
только среди лоххотронов сложно найти реальный сайт, путем проб и ошибок
нашел вот этот, все работает и определяется на карте

http://tinyurl.com/ycoaf2k

НО и здесь услуга платная 1 раз определить местоположение стоит 15рублей (это с меня снимали на мегафоне по столько)

В темі - назва ЖЖурналу господіна Володарського, який зараз сидить у СІЗО Печерського району міста Києва після виконання акту статевого вандалізму біля Верховної ради України.
А ще у господіна Володарського, він же Шіітман, є в журналі багато цікавих думок, які деякою мірою дисонують як з його поведінкою, так і з різноголосим хором його віртуальних захисників.
Наприклад:
"Вместо того, чтобы раз за разом тупо ломиться в Госдуму и ни за что садиться в тюрьму, товарищи из НБП могут выловить и убить одного отдельно взятого депутата. Или министра. Или крупного чиновника. Или кого-нибудь из ихних родственников. Сын Иванова - чем не мишень? Только представьте себе газетные заголовки: "В сточной канаве найдена верхняя половина тела сына министра обороны". Только так блядву можно испугать. А все эти митинги и акции протеста а'ля "Путин - пиписька" лишь раззалупливают блядву все сильнее, и все более плотно насаживают вас на растущую и лиловеющую вертикаль власти"

http://shiitman.livejournal.com/192914.html

Російський блоґер з Луганська чи то пак, Нюрнберга, пан Володарський, відмовляючись від адвоката (якщо це правда), дещо виправдовує себе в очах своїх читачів, але мені його абсолютно не шкода.
Він кинув виклик Системі, тобто виконав своє основне призначення (так-так, вже виконав) і тепер може спокійно йти у Вічність.
Нонконформістській, інді-анархістській контркультурній спільноті необхідні святі мученики.

таваріщі. завтра зранку я на потяг, наступної ночі буду в Запоріжжі.
не сподіваюся що хтось зможе зустріти, тому не прошу. факт той що від післязавтра моє місце проживання - Запоріжжя, вірніше село Матвіївка. якшо шо - шукайте мене там.
інтернет може бути не прямо з першого дня, але то буде видно...

Семен Глузман

Дозволю собі бути цілковито відвертим

Минув лише один тиждень, і професійні викривачі чужого зла, забувши про педофілію вітчизняного розливу, перейшли до шаленого піару на іншій темі: епідемії грипу. Виявилося, вони й тут цілком компетентні. Як і в усьому іншому.

Страшно, тяжко дивитися ці  «грипозні» прямі ефіри. Особливо коли знаєш певні деталі кримінального минулого та сьогодення багатьох «викривачів». І не менш кримінальних медичних чиновників, відряджених на посади конкретними кланами, які в нашій країні чомусь називаються партіями. Ось і наша традиційно глухоніма Рада національної безпеки заговорила про потребу оборони від грипу. З добрими та щирими словами до мікрофона підтягуються й хлопці, які зазвичай живуть у глибокій тіні й постійно відсмоктують мільйони доларів з бюджету Мінздоров’я. Так-так, і вони, професійні аферисти й бандити, нам співчувають, співпереживають, хочуть нам допомогти. Навіть вони.

( Read more... )